НУШ

НУШ: філософія адаптації змін до сучасної освіти

Мета: Розглянути особливості розвитку української освіти ,визначити її місце в світовому освітньому процесі; з'ясувати і проаналізувати пріоритетні напрями реформування і модернізації освіти в Україні в контексті адаптації до вимог міжнародного освітнього простору.

Зміст

1.Причини,шляхи та засоби інтеграції та адаптації освіти України до Європейського освітнього простору.

2.Головні компоненти Нової Української Школи .

1.Причини,шляхи,засоби інтеграції та адаптації освіти України до Європейського

освітнього простору

Інтеграційні процеси в сфері освіти в межах Європейського союзу відбуваються в напрямку створення єдиного європейського освітнього простору. У Європі поширюється нова міжнародна модель освіти, основними принципами якої є демократичність (індивідуалізація, творче мислення), релевантність (практична та соціальна значущість навчання), неперервність освіти протягом життя, висока якість, гнучкість (здатність пристосовуватись до вимог часу, технологізація (широке використання ІТ), інтернаціоналізація (дотримання загальноєвропейських освітніх стандартів, взаємне визнання атестатів, дипломів, наукових степенів).

Оскільки стандарти вищої та середньої освіти в Євросоюзі є вищими, ніж в Україні, то слід переймати їх досвід. У цьому напрямку вже багато зроблено в галузі вищої освіти, зокрема ухвалений Верховною радою Закон „Про вищу освіту”, враховує основні положення Болонського процесу і сприяє інтеграції української освіти в європейську глобальну систему. Важливим напрямком співпраці є участь України у програмах обміну студентами, викладачами, дослідниками Ерасмус, Темпус та інших, що дозволяє не лише отримати належний рівень освіти, але збільшує можливості працевлаштування для людей з вищою освітою.

Особливістю Європейського підходу до середньої освіти є те, що акцент ставиться не лише на здобуття базових знань з основних предметів, але і здійснюється спроба передбачити ті уміння і професії, які потребуватиме європейське суспільство в майбутньому. Саме шкільна освіта повинна „вчити вчитися” тобто готувати молодь до ціложиттєвого навчання. На відміну від вищої освіти шкільна освіта залишається в компетенції держав-членів ЄС. Євроінтеграція в галузі середньої освіти не передбачає уніфікацію національної системи освіти, а лише стимулює до досягнення високих освітніх стандартів. Шляхи та засоби для цього кожна країни вибирає самостійно, залежно від особливостей національної системи освіти та культури. Умовою входження України в європейський освітній простір є виконання вимог європейських освітніх стандартів в галузі середньої освіти, які були сформовані у 90-х роках країнами Євросоюзу. Серед них слід виділити наступні: загальна тривалість не менше 12 років денної форми навчання з 10- місячним навчальним роком; не менше 3-х років повинна тривати заключна стадія профільного навчання, під час якої учні старшої школи глибоко вивчають невелику групу тих предметів, що відповідають профілю школи; для випускників обов’язковими є державні іспити.

Аналіз вживання міждисциплінарного терміну “інтеграція” в освітній практиці і наукових теоріях показує, що він трактується переважно: як “об’єднання”, “взаємопроникнення”, “переплетіння”, “взаємовплив” понять і теорій різних галузей знань (інтеграція знань)

В галузі освіти інтеграційні процеси виявили себе в чотирьох основних вимірах: По-перше, освіта як соціальний інститут змушена реагувати на процес глобалізації ринку. В умовах »чотирьох свобод», тобто вільного переміщення по всьому світу людей, капіталів, товарів і послуг, кожна країна об’єктивно зацікавлена в міжнародному визнанні дипломів своїх національних університетів. Для цього необхідне узгодження освітньої політики в різних країнах. Для підвищення якості національного освітнього продукту до рівня світових стандартів необхідні дві умови: розвиток внутрішнього ринку освітніх послуг і міжнародна кооперація. Молоді дипломовані фахівці з європейських країн проходять обов’язкове стажування в США, а американські-в Європі. Професіонали високого класу мають по 2-3 дипломи зарубіжні.

По-друге, освіта стає продуктивною і соціально перетворюючою силою, оскільки інші сфери суспільного життя також інтегруються в економіку разом з наукою. Економісти США ,проаналізувавши 10 тис. роб. місць в Америці, дійшли висновку, що за 10% підвищенням рівня освіти продуктивність праці зростає на 8,6%,а при такому самому збільшенні акціонерного капіталу вона зростає не більше 4%. Безперервна освіта стає сьогодні життєвою необхідністю.

По-третє,  інтеграція  освіти  відбувається  як  формування  нового  підходу  до  організації

мережі освітніх установ, в якій роль інтегруючого    центру належить саме університету, а не

школі чи   міністерству. Університет повинен стати інтегратором регіонального культурного

простору.

По-четверте, інтеграція  відбувається в самому виробництві освітнього продукту .Одержати

в    університеті цілісну систему знань недостатньо для того, щоб у сучасних умовах бути освіченою людиною. Необхідно навчитися самостійно розширювати і перебудовувати цю систему, зберігаючи її цілісність.

Термін “адаптація” використовується в різних галузях наукового знання, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат “пристосування”, а інші як “взаємодію” людини з людиною (певним колективом, групою), або як “взаємодію” людини і середовища.

На нашу думку, процес адаптації передбачає, перш за все, активність самого суб’єкта діяльності, яка вимагає осмислення своїх дій і вчинків, пошуку власних шляхів рішень відповідно конкретним умовам життєдіяльності, аналіз характерних особливостей і результатів взаємодії (в даному випадку учасників освітнього процесу в умова НУШ) з новими людьми і обставинами. Адаптація містить у собі складні, багатогранні взаємини людини з суспільними викликами..

Останнім часом поняття взаємодії все частіше зустрічається у визначеннях адаптації. Саме поняття “взаємодія” припускає деяку рівноправність суб’єктів і об’єктів, їх взаємозв’язок, взаємний вплив, взаємну дію.

У    відділі початкової освіти Інституту педагогіки відзначили, що при розробці Концепції

»Нова Українська Школа»(https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf враховували досвід таких країн,як :Фінляндія, США, Польща та Болгарія. Мистецтво спілкування запозичили у США . Саме це вміння опановують в американській початковій школі. Зокрема, на уроках англійської мови. Увагу приділяють усній та письмовій комунікації. Дітей вчать формулювати і відстоювати свою позицію, ефективно спілкуватися, презентувати свою індивідуальність, легко вливатися в колектив, бути цікавим співрозмовником.. Така ж новація — есе — чекає на українських школярів з 3- го класу. А от контрольний переказ зник з програми 2-го класу. У 3-4-му класах менше диктантів і немає перевірки усних творів.За американською моделлю підійшли й до розвитку усного мовлення: «складання речень за схемами» замінили на вільну розповідь.Оцінки в США — приватна справа учня, батьків та вчителя: їх не оприлюднюють ні перед однокласниками, ні перед іншими батьками на батьківських зборах.

Соціалізація  та  інтеграція  запозичена  з  Польщі.  Дитину  сприймають  як  маленького громадянина, члена місцевої громади. Інтегрований курс «Я досліджую світ» з 1 вересня 2 запроваджений для українських школярів. Раніше це були сім окремих шкільних предметів. Тепер не зміниться викладання лише іноземної мови, фізкультури та мистецтва. А от математику та українську мову інтегрують частково: деякі теми вивчатимуть на окремих уроках.

Емоційний інтелект у Болгарії. У початковій болгарській школі велику увагу приділяють розвитку навичок емпатії. Вчать розуміти емоції і те, як вони впливають на вчинки.Як і в нас, діє чотирирічна початкова школа. Замість оцінок використовують смайлики. Чимало вправ і завдань спрямовані на те, щоб дитина завжди була в доброму гуморі, вчилася розуміти почуття, вміла справлятися з негативними емоціями. Наприклад, обов’язкові обійми з учителем при вході до школи. А повз дитину, котра плаче, педагог не має права пройти, не втішивши.

Практика та релакс у Фінляндії. Цінність дитинства — понад усе. А школа має готувати до практичного життя, а не до вишу. Фінська освіта нині в тренді, бо школярі з цієї країни демонструють дуже високий рівень знань. При цьому вони не відчувають у роки навчання жодного тиску та мають багато вільного часу.Шестирічна початкова школа задає цей стиль. Вчителі мають бути ще й аніматорами: грати з дітьми на заняттях, розважати на перервах. Домашніх завдань немає, бо учні повинні відпочивати та розважатися.Навчання не має бути стресом. Писати з цієї причини вчать олівцем, а не ручкою, щоб легше було стерти, якщо зробив помилку. Так дітей привчають до того, що помилка — це не критично.Чимало часу відводять на технології та мистецтва за вибором: діти освоюють різні музичні інструменти, роблять меблі, прилади та навіть десерти для кафетеріїв.

Шкільні програми в Україні зробили більш «дитячими», як у Фінляндії за Новим Державним стандартом початкової освіти( Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87.http://dano.dp.ua/attachments/article/8.pdf

Таким чином, процес адаптації cуб’єктів освітнього простору являє собою складний, динамічний процес фізіологічної, фізичної та соціально-психологічної перебудови особистості відповідно до нових вимог. Цей процес містить такі складові, як фізіологічна, фізична, соціально-психологічна та професійна.

2.Головні компоненти Нової Української Школи

Перш, ніж з’ясувати головні компоненти НУШ, ми повинні визначити причини, які викликали прийняття Нової Концеції.

Найсуттєвішими причинами більшість науковців вважають: появу інформаційного суспільства, інтеграційні процеси ,особливості нового покоління, нерозв’язані національні проблеми освіти і т.д.

Причина 1.Поява інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство (англ. Informationsociety) — теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації , в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. .

Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства, є:

- збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

- зростання числа людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті;

- зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних та господарських відносинах;

- створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів , задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [8,с.50-52].

Сучасна людина за місяць отримує та обробляє стільки ж інформації, скільки людина, яка жила в ХVІІ ст. за все своє життя. За даними компаній, що спеціалізуються в галузі інформаційних технологій 90% усіх інформаційних даних були створені за останні кілька років. Кількість даних на планеті подвоюватиметься кожні два роки, аж до 2020 року і лише 35% усього масиву інформації представлятиме цінність. Все це говорить про те, що на зміну «знаннєвому підходу» повинен прийти компетентнісний ,а сучасний учень і сучасна людина повинна володіти навичками критичного мислення, аналізу, систематизації і т. д.

Причина 2.Інтеграційні процеси в системі освіти.

Основні напрямки євроінтеграції середньої освіти знайшли відображення в Законі України «Про освіту»: http://ru.osvita.ua/legislation/law/2231/

1.Найперша освіта – це дошкільна освіта. 2.Спільна історія без розділових ліній. Історія має гоїти рани минулого і об’єднувати для майбутнього. 3. Толерантність 4.Через мову до взаєморозуміння.5.Інформаційно-комунікативні технології – освіта без кордонів.6.Від шкіл партнерів – до партнерів країн.7.Новій освіті Європи – новий європейський вчитель.

Причина 3.Нинішнє покоління учнів, народжених після 2000 року, є покоління»Z» Особливості нового покоління:

-неуважність. Є дослідження, які показують, що сучасний учень може концентруватися на чомусь лише 8 секунд, що значно менше, ніж у представників попередніх поколінь Вони: швидко переключаються з однієї сторінки в соцмережах на іншу переходять за посиланнями вміють читати інформацію «діагонально», не заглиблюючись.

-     З неуважністю пов’язана й інша особливість пізнавальної сфери «зетів» — так зване кліпове мислення. Це коли інформація сприймається краще, коли вона яскрава та невелика за обсягом, немов реклама в телевізорі. Тому учні сприймають: тексти з лінійно-послідовною логікою викладення інформацію, подану дозовано, невеликими об’ємами, з візуальними образами та графікою.

-    Різноманітні, але неміцні комунікації — і в дружбі, і в особистих стосунках. Водночас «зетам» властива толерантність. У них в друзях можуть бути люди різного статусу та значення: директор школи, пости якого вони постійно «лайкають» публічні люди, до яких вони самі «зафрендились» абсолютно невідомі, випадкові люди.

-Нетерплячість та егоцентричність «Зетам» не доводилось, як поколінню «ікс», тиждень чекати улюбленого мультика по телевізору. Ці діти нетерплячі та вимагають швидкого результату. це покоління ще називають «ЯЯЯ».

-    З дорослими — на рівних «Зети» не схильні до субординації, усіх вважають рівними. Часто на рівності поколінь будується і домашня система виховання. Тому покоління «зет» ближче до батьків, аніж попередні покоління. Чи є проблема виховання та навчання»» Z

« ?

1.«Зети», як ніхто інший, потребують ігрових підходів.

2.Також їх варто частіше хвалити — «лайкати» оцінками або нагородами.

3. На уроках інформацію — подавати переважно графічно -завдання — конкретні лекції — зведені до мінімуму.

Причина 4.нерозв’язані проблеми національної освіти:

За вказаним посиланням ,у першому розділі »Виклики, що стоять перед школою» ви

повинні          визначити           проблеми           національної           освіти:          http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/NUSH-poradnyk-dlya-vchytelya.pdf

Головні  компоненти  НУШ  чітко  визначені  і  знайшли  законодавче  закріплення  в Законі  України  Про  освіту  ,який  ви  повинні  опрацювати,  особливо  розділ  ІІ  за вказаним посиланням.http://ru.osvita.ua/legislation/law/2231/ 

Освіта ХХІ століття: виклики, пошуки відповідей

Мета. Розглянути загальні засади розвитку освіти та основні тенденції, які впливають на процеси перетворень в системі освіти; визначити основні глобальні цілі та напрямки інноваційних перетворень в освіті.

Зміст

1.Освіта:сутність поняття та роль в сучасному суспільному розвитку.

2.Нові ключові життєві уміння людини ХХІ століття.

3.Головні освітні тренди шкільної освіти ХХІ століття .

1.  Освіта: сутність поняття та роль в сучасному суспільному розвитку.

З’ясування змістового наповнення понять «освіта», «розвиток освіти», «освітня політика» стало предметом наукових досліджень Л. Антошкіної, В. Береки, В. Журавського, В. Кременя, О. Кукліна, В. Лугового, Т. Лукіної, В. Огаренка, В. Огнев’юка, С. Сисоєвої, І. Тимошенкової та ін.

У найбільш широкому сенсі під терміном «освіта» розуміють спеціальну сферу соціального життя, унікальну систему, своєрідний соціокультурний феномен, який сприяє нагромадженню знань, умінь і навичок, інтелектуальному розвитку людини. Це «процес та результат засвоєння особистістю певної системи наук, знань, практичних умінь і навичок та пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також моральної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя

й  індивідуальну своєрідність цієї особистості».

Найбільшого визнання набули підходи до розгляду освіти за такими аспектами, як:

1)        процес, тобто цілісна єдність навчання, виховання, розвитку, саморозвитку особистості, збереження культурних норм з орієнтацією на майбутній стан культури, створення умов для повноцінної реалізації внутрішнього потенціалу індивіда та його становлення як інтегрованого члена суспільства, виконуючи функцію наступності поколінь;

2)     соціокультурний інститут, який сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню й удосконаленню суспільства за допомогою спеціально організованої цілеспрямованої соціалізації та інкультурації окремих індивідів, вираженому в системі, що містить освітні установи, органи управління ними, освітні стандарти, які забезпечують їхнє функціонування і розвиток ».

Отже, нині поняття «освіта» розуміється широко та окреслюється різними контекстами:

-          освіта – цінність (державна, суспільна, особистісна);

-          система різноманітних навчальних закладів і освітніх установ;

-            особливий процес;

-          різнорівневий результат;

-          соціокультурний феномен;

-          соціальний інститут, що впливає на стан свідомості суспільства.

Освіта являє собою прогресивну лінію руху людини від народження до смерті, тобто зміни її параметрів, властивостей і якостей у часі. По суті, освіта – це синонім понять “становлення особистості” і “виховання” (в широкому педагогічному сенсі цього слова).

Визначення терміну «освіта» знаходиться також у законодавчих актах,яке також має різнопланий характер і формулюється по-різному.

Осві́та—цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості».

В    Україні сутність поняття «освіта» сформульоване в Законі України  «Про освіту»(

05.09.2017 р. № 2145-VIII ) - Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою,та держави.

Як це не парадоксально ,але не так вже й багато є в сучасній науковій літературі спеціальних праць,в яких визначається роль освіти у суспільному розвитку.

Слід зазначити,що саме освіта відіграє одну з ключових ролей у здійсненні соціалізації індивіда.У цьому разі вчитель має виступати як менеджер щодо управління певним запасом знань,а освітній процес-своєрідною технологією передачі знань.Слід погодитися, що роль освіти в суспільстві полягає ще й у тому, щоб готувати людину до виходу з усіляких, насамперед глобальних, криз і катастроф, перебороти котрі можна, на нашу думку, використовуючи не тільки формальні знання, а сформовану здатність людини до нетрадиційних дій та мислення. Включення в освіту функцій розвивального випередження і формування у людини антикризової поведінки змінює саме розуміння освіти. З цього погляду освіта покликана здійснювати підготовку людини до вирішення кризово-катастрофічних ситуацій, проблем переходу суспільства на шлях сталого розвитку, а тому має носити випереджувальний характер. Саме в орієнтації людей на превентивні дії, пов’язані з творенням ноосфери, можна вбачати нову творчу функцію освіти для сталого розвитку цивілізації, яка співзвучна глобальним перспективам третього тисячоліття, друга декада якого оголошена: “Освіта для сталого розвитку”. Практика розвинутих країн показує, що в сучасному світі наука й освіта все більше виступають головними структурними чинниками сучасної економіки. Очевидно, що саме система освіти сприяє вирішенню багатьох суспільних проблем та розвитку суспільства, оскільки освіта допомагає людині усвідомити необхідність змін у суспільстві.

Освіта в постіндустріальному суспільстві слугує людині соціальним і професійним захистом, дозволяє швидко адаптуватися до життєвих змін. Освіта дозволяє кожному стати самодостатньою особистістю, адже розвиваючи розум і душевні сили людини, дає змогу замислитися не тільки над вирішенням особистісних і професійних проблем, а й зрозуміти ті перетворення, які відбуваються у суспільстві, стати їх активним учасником. Ніщо так не сприяє розвитку особистості людини, як освіта, і нічим так не може пишатися власне сама освіта, як розвитком людини, котра її здобуває.

Таким чином можна зробити висновок щодо ролі освіти в сучасному суспільному розвитку, а саме - вона:сприяє соціалізації підростаючих поколінь;поширює наукові знання серед усіх прошарків населення; розвиває культуру суспільства;сприяє науково-технічному прогресу; формує еліту та лідерів країни;дає знання загальних закономірностей суспільного життя та сприяє глибшому розумінню суспільних процесів;змінює устрій, політику, систему управління держави тощо.

2.Нові ключові життєві уміння людини ХХІ століття.

Ми йдемо до «складного суспільства» середини ХХІ століття: нові технології, доступність і велика кількість інформації, віртуальна мобільність і реальність, нові знання, інтеграція наукових галузей, створення екоорієнтованої цивілізації.Життєві уміння не пов’язані зі знанням конкретної технології, певної дисципліни, але вони пов’язані з якостями особистості: вмінням переконувати, знаходити підхід до людей, здатністю керувати проектами, вести переговорні процеси, організовувати роботу в команді, управляти власним часом, бути стресостійким. У той час як професійні вміння відходять на другий план. Однієї професії на все життя більше немає. Це означає, що людина повинна постійно навчатися і переучуватися .Аби відчувати себе комфортно в морі життя сьогодення, нам потрібне спеціальне спорядження – нові ключові життєві уміння.

У      2016  р.  на  Всесвітньому  Економічному  Форумі  в  Давосі  було  сформульовано 10

основних умінь майбутнього – надпрофесійних, «гнучких». Цей перелік окреслив найголовніші тенденції: що потрібно знати і вміти у новому складному світі: комплексне багаторівневе рішення проблем;критичне мислення;креативність у широкому смислі;уміння керувати людьми;взаємодія з людьми;емоційний інтелект (EQ);формування власної думки та прийняття рішень;клієнтоорієнтованість;уміння вести переговори;когнітивна гнучкість.

Половина цих навичок пов’язана з умінням спілкуватися з людьми, домовлятися і керувати ними, розуміти їх і служити їм. А друга половина вказує на здібності мозку: уміння швидко мислити, придумувати рішення проблем, генерувати нові ідеї, працювати з системами систем.

3.Головні освітні тренди шкільної освіти ХХІ століття .

Персоналізація: перехід до навчання, побудованого навколо людини: освітні технології для персональних траєкторій в навчанні, кар’єрі, здорового образу життя. Акцент усе більше зміщується на саму людину, її здібності, свідомість і кооперацію з іншими людьми. Учитель оцінює не тільки знання, а й навички, проблеми, що виникають: як вибудовувати проектну роботу, як з’єднати індивідуалізоване навчання і здатність створювати нові творчі колективи, як навчити дітей у меркантильному світі бути волонтерами.Докладніше про ключові уміння йде мова у статті “Ключові життєві уміння ХХІ століття в школі”, що опублікована в журналі «Зарубіжна література в школах України» (№ 3, 2019).

Цифрові технології у навчанні. Цифрові технології – це використання цифрових інструментів у роботі вчителів і в самостійній навчальній діяльності учнів.«Безперервне навчання» (lifelong learning) стає не просто красивим терміном, а способом життя. Ми все частіше зустрічаємо тих, хто дивиться онлайн-курси замість серіалів або підвищує свою кваліфікацію онлайн. Навчання проходить незалежно від місцезнаходження і відбувається при використанні портативних технологій (освітні платформи: Mentimeter, Kahoot, Worditout, Wordart, QRcoder).

Гейміфікація навчання. У широкому сенсі гейміфікація – це процес і результат застосування підходів, елементів і технік, характерних для ігор, у неігрових процесах з метою підвищення мотивації учнів, їх залучення до навчання, розв’язування різних освітніх завдань. «Гейм» (гра) виступає за такого підходу як основа навчальної діяльності.Гуру гейміфікації Ю-кай Чоу у книзі «Гейміфікація на практиці» розповідає про те, як підвищити ефективність навчання, граючи:«Моя кінцева мета, якщо хочете місія, полягає в тому, щоб забезпечити повсюдне впровадження принципів світової Гейміфікації у всіх типах галузей. Створити світ, який буде приємний і продуктивний. У цьому світі більше не буде поділу між тим, що люди повинні робити, і тим, що вони хочуть робити – наше життя стає краще, коли ми проводимо час, насолоджуючись всім, що ми робимо».Що привносить у навчання гейміфікація:Геймплей має пізнавальну користь, оскільки, як виявляється, ігри покращують увагу, здатність концентруватися і час реакції; Ігри позитивно впливають на мотивацію, тому що розвиток за допомогою ігор приводить до поступового навчання і нарощування досягнень;Ігри мають емоційну користь – вони підвищують настрій і укріплюють позитивний емоційний стан. «Вчися граючи!» – оптимістичне гасло гейміфікації у навчанні.

Розвиток креативності

Перші асоціації, що випливають у голові, коли чуєш слово «креативніть» – це оригінальність, нестандартність, нешаблонність, допитливість, винахідливість, гнучкість, нестереотипність, нові ідеї, створення.Креативність – необхідна складова для успішної людини. Це здатність бачити те, чого ще немає. Оскільки більшість рутинних операцій буде автоматизовано, від людини все більше вимагатиметься вміння мислити нестандартно і створювати нове, адекватне сучасному світові. Пам’ятаємо, як відповів Мікеленджело на питання, як до нього прийшла ідея досконалого образу статуї Давида: «Я побачив ангела у шматку мармуру, і мені захотілося звільнити його».

А     в чому різниця між креативністю і творчістю? Часто ці два поняття змішуються і використовуються як синоніми.Найпростіше пояснити так: креативність – це процес, творчість – це продукт. Малювання пейзажу, вибір місця для роботи, об’єкту природи, фарб, художньої техніки, рамки для майбутньої картини – це креативність. Сам малюнок-пейзаж – це творчість.

STEAM-освіта

STEAM – це популярний напрям в освіті, при якому в навчальних програмах посилюється природничо-науковий компонент + інноваційні технології.Дана технологія заснована на застосуванні міждисциплінарного і прикладного підходу в єдину схему навчання. Навіщо? Через розвиток технологій близько 2 млрд. робочих місць можуть звільнитися у наближчі 10 років. Людей замінять роботи, наприклад, у таких професіях: продавець, бехгалтер, швачка, нотаріус, оператор call-центру, носій, екскурсовод, коректор, турагент. (Результати досліджень Оксфордського університету про майбутнє людства.) У недалекому майбутньому з’являться професії, які будуть пов’язані з технологією і високотехнологічним виробництвом: IT-медик, біоетик, тренер творчих станів, тренер з майнд-фітнесу, медіаполіцейський, техно-стиліст, сіті-фермер та ін. Майбутні фахівці потребують на всебічну підготовку і знання з різних областей.

Тексти «нової природи»Кніглі, кроссенс, лепбук, тревелбук, антибук, хмарка слів, печа-

куча, інсталяція, плейкаст, глог, віршокартинка, мудборд…

Ми не можемо сьогодні вчити дітей так, як учили вчора. Як розробити урок по-новому? Як вчитися разом з дітьми? Попередня історія людства пов’язана з використанням лінійних друкованих текстів, що сформувало і відповідну модель читання, і відповідну модель мислення (аналітичне, критичне мислення). Розвиток цифрового світу веде до нових форм спілкування і творчості. В освітньому процесі перемагає візуалізація: скрайбінг, скетчноутінг, інтелект-карти та інші інструменти.Тексти «нової природи» – це складне текстове утворення, у якому поєднуються вербальні та невербальні елементи. Вони створюють певну візуальну смислову єдність, що комплексно впливає на свідомість.

Особливості текстів «нової природи»:відмова від лінійності в побудові і сприйнятті тексту;стиснення обсягів тексту зі збільшенням інформаційного навантаження на його одиницю;орієнтація на «дрібні структури»;коригувальний характер різних знакових систем у відображенні змісту;зростання інтерактивності;розвиток форм зворотного зв’язку.Найбільш поширені моделі текстів «нової природи»:зображення + написи/ підписи (бігборд, плакат);серія зображень + написи / підписи, що їх супроводжують (комікс, альбом);вербальний текст + зображення без напису / підпису (листівка, художній тест);основний вербальний текст + зображення і супроводжувальний напис / підпис (газетно-публіцистичні, документні, наукові, науково-популярні).

Простір впливає на навчанняГоловна ідея цього тренду: будь-яке місце для дитини – це частина освітнього середовища. Весь світ працює на навчання: не тільки шкільна будівля, а й вулиця, на якій живе дитина, місто, країна.

В   європейських країнах досить поширена практика проведення уроків поза стінами школи, а у нас це ще рідкість і практикується не в кожній школі. І даремно. Потенціал у занять на природі дуже високий. При цьому не обов’язково виходити далеко за межі школи, для багатьох предметів цілком достатньо шкільного подвір’я. Широкого поширення набувають пленерні уроки.Це уроки на відкритому повітрі, просто неба, на природі. На таких заняттях учні бачать зв’язок між навчальним матеріалом і реальним світом, власним досвідом. Назва такого типу уроків походить від практики художників-пленеристів. Пленер (від франц. «на відкритому повітрі») – термін, що означає правдиву передачу кольору на картині в природних умовах, за активної ролі сонячного світла і повітря. «Пленерні уроки – уроки мислення серед природи» читайте в журналі «Зарубіжна література в школах України» (№ 5, 2019).

Медіаосвіта.До теперішнього моменту ми спостерігаємо вибухове зростання популярності соціальних мереж (обігнали телебачення і друковані медіа) і візуальних джерел інформації (YouTube, Instagram). Медіаосвіта – це процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі мас-медіа з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навчання різним формам самовираження за допомогою медіатехніки

Стрес-менеджмент. Не секрет, що професія педагога – одна з найбільш стресових. Тому у вчителів і відпустка найдовша з усіх професій. Фахівці зі стрес-менеджменту стверджують, що стресу не потрібно лякатися. Нам варто вчитися розуміти свої емоції, емоції наших близьких. Тоді і стресів буде менше. Як керувати стресом? Існує маса можливостей:

– Складання списку речей, які приносять вам задоволення.

– Малювання (прості дудлінги, зентангли, рисочки, квіточки).

– Зліпити свій страх з тіста/пластиліну, а потім трасформувати його.

– Вправа «Три хвилини для тебе». Коли ви приходите додому, спробуйте 3 хвилини, не перебиваючи, послухати свого чоловіка, свою дитину, свою маму… Спробуйте і подивіться, який ефект відбудеться, коли ви застосуєте цю вправу.

Крім вищезазначених освітніх трендів можна назвати:комп'ютерне мислення,професійне навчання, AR,VR і змішана реальність,штучний розум,глобальне навчання,цифрове громадянство та ін.

Принципи педагогічної етики:

1. Діяльність педагога спрямована на всебічний розвиток учня з метою виховання свідомого громадянина та допомоги в його адаптації до життя в суспільстві.

2. Педагог у всіх випадках запобігає завданню шкоди учневі, не має права наражати учня на небезпеку, повинен захищати учня від будь-яких шкідливих впливів.

3. Педагог не допускає у своїй професійній діяльності компромісів, якщо такі компроміси розходяться з інтересами мети освітянської діяльності.

4.  Педагог не нав'язує навчання лише з метою власного прибутку.

5. Педагог має підводити учня до саморозкриття і творчості, управляти педагогічним процесом без примушення, вселяти в учнів радість, доброзичливість, упевненість і оптимізм, відповідальність за власне життя, життя на Землі.

6. У всіх випадках, коли погляди учня на процес навчання в чомусь відрізняються від думки педагога, останній, не зважаючи на це, повинен прагнути знайти порозуміння з учнем, морально його підтримати.

7.  Педагог користується науковими досягненнями, проявляючи обачливість і беручи до уваги можливі наслідки своїх висловлювань серед учнів. При цьому необхідно уникати вчинків та висловлювань рекламного характеру, як на свою особисту користь, так і на користь установ і організацій, які педагог представляє, на користь справи з негативними наслідками.

8.  Педагог як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті чесний і порядний в усіх питаннях.

9.   Педагог поважає права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується.

10. Педагог вміє створювати в учнівському колективі атмосферу доброзичливості, взаємопідтримки, взаємодопомоги, творчої співпраці, зацікавленості в отриманні нових знань.

Найбільш поширені порушення в етиці педагога:

1.     Завдавання душевних ран людям шляхом підриву їхнього авторитету, створення атмосфери непорозуміння, відчуження і неприязні в межах формальної правильності.

2.     Застосування будь-яких засобів впливу на учня як наслідок безсилля вчителя, його невміння використати доцільніші, моральні методи.

3. Формальний підхід до учня, нерозуміння мотивів його дій, необґрунтована оцінка вчинків.

4.     Будь-які дії, що пов'язані з виявом неприязні до учня, наслідком чого є неправильні вчинки дітей, немає більшого злочину, як підшивати діям дітей погані мотиви.

5.     Однобічність оцінки вчинку, небажання осмислити дії.

6. Психоемоційна напруга учня, викликана порушенням педагогічного такту з боку учителя (вихователя, тренера), неадекватними вимогами і (чи) надмірною педагогічною дією з інформаційним перевантаженням.

7.     Несприятливі наслідки педагогічних помилок.

8.     Негативний виховний вплив.

9.     Етико-психологічні помилки.

10.  Порушення службових обов’язків, скоєння аморальних вчинків.